Гравітаційна пісочниця
Гравітаційний симулятор задачі N тіл із планетами, зіткненням галактик і орбітою «вісімка» для трьох тіл.
- Body, one color each
- Body of mass 50 or more
- Weightless star
- Weightless star, thrown
- Recent path of a body
Drag on space to launch a new body or star cloud; the dashed line previews its orbit, and Rerun starts again from t = 0 with what you launched. Scroll to zoom, right-drag (or the Pan tool) to move around. The galaxy collision preset shows tidal tails forming.
Як вам Гравітаційна пісочниця?
Про інструмент Гравітаційна пісочниця
Гравітаційна пісочниця — це безкоштовний онлайн-симулятор гравітаційної задачі N тіл у браузері. До 300 масивних тіл — зірок, планет, чорних дір — взаємно притягуються за законом Ньютона, тоді як до 20 000 невагомих зірок та астероїдів відчувають їхнє тяжіння, не впливаючи у відповідь. Такий розподіл дає змогу спостерігати за еволюцією цілих галактик, поясів астероїдів та акреційних дисків на повній швидкості.
Траєкторії обчислюються симплектичним методом leapfrog (kick-drift-kick), який забезпечує стабільність планетних орбіт протягом тривалого часу, а лічильник на екрані фіксує мінімальні коливання повної енергії. Невеликий радіус пом'якшення згладжує тісні зближення, а при зіткненні тіла зливаються в одне зі збереженням загальної маси та імпульсу.
Почніть із Сонячної системи, подвійних зірок, знаменитої орбіти трьох тіл у формі вісімки (відкритої Крісом Муром і доведеної Аленом Шенсіне та Річардом Монтгомері), зіткнення галактик із довгими припливними хвостами або акреційного диска, де газове тертя закручує речовину до центру. Перетягуйте мишу, щоб запустити нові тіла (пунктир покаже їхню майбутню траєкторію), додавайте зоряні хмари, масштабуйте та експортуйте 4K PNG, відео чи GIF.
Як користуватися Гравітаційна пісочниця
- Оберіть пресет (Presets). Виберіть сцену (Scene): Сонячна система, подвійні зорі, вісімка трьох тіл, зіткнення галактик, акреційний диск або порожній простір.
- Запустіть тіло. Увімкніть Launch body, натисніть на вільне місце й потягніть: точка натискання стане новим об'єктом, а довжина вектора задасть швидкість. Пунктирна лінія покаже прогнозовану орбіту до моменту відпускання. Задайте масу у New body mass.
- Розсійте зорі. Перейдіть у режим Throw stars і потягніть курсор, щоб запустити хмару з 300 пробних зірок, які вийдуть на орбіту навколо сусідніх тіл. Кнопка Rerun запускає поточний пресет заново з t = 0 разом із усіма доданими тілами та хмарами з тієї ж точки й з тією ж швидкістю; Restart прибирає їх і запускає пресет спочатку; Reset скидає всі налаштування за замовчуванням.
- Керуйте оглядом. Прокручуйте коліщатко або використовуйте + і − для зуму, а також перетягуйте правою кнопкою чи інструментом Pan для зміщення. Функція Follow center of mass тримає центр мас системи посередині екрана.
- Налаштуйте темп. Регулятор Speed задає кількість кроків інтегрування на кадр; Trails малює хвости недавніх траєкторій; газове гальмування поступово відбирає енергію у зірок, змушуючи їх спірально падати.
- Експортуйте. Збережіть файл PNG із роздільною здатністю до 4096 px або запишіть відео чи GIF-анімацію руху. Кнопка Record 30 s from the start запускає ту саму конфігурацію від самого початку та записує перші 30 секунд покадрово.
Часті запитання
Що таке гравітаційна задача N тіл?
Це класична задача небесної механіки про прогнозування руху системи об'єктів під дією їхнього взаємного гравітаційного притягання. Два тіла рухаються простими еліпсами, як довели Кеплер і Ньютон, проте для трьох і більше тіл загального аналітичного розв'язку не існує. Їхня динаміка часто хаотична, тому рух розраховують чисельними методами, як у цій програмі.
Що являє собою орбіта у формі вісімки?
Це періодичний розв'язок задачі трьох тіл однакової маси, які безперервно рухаються одне за одним по траєкторії-вісімці. Кріс Мур виявив її чисельно у 1993 році, а Ален Шенсіне та Річард Монтгомері математично довели її існування у 2000 році. Вона досить стійка для тривалого спостереження, хоча мікроскопічні похибки з часом руйнують конфігурацію.
Чому під час зіткнення галактик виникають припливні хвости?
Під час близького проходження тяжіння кожної галактики діє значно сильніше на ближній край іншої, ніж на її дальній бік. Ця різниця сил (припливні сили) зриває мільйони зірок і витягує їх у довгі вигнуті хвости та мости, що 1972 року на перших комп'ютерних моделях показали брати Алар та Юрі Тоомре. У космосі це спостерігається, наприклад, у галактиках Антени чи Мишки.
Чому пробні зорі не притягують одна одну?
Розрахунок сил тяжіння між кожною парою зірок потребував би занадто багато обчислень для плавної роботи у веббраузері. Зображення зірок у вигляді невагомих частинок, які відчувають лише великі маси, — загальноприйняте наближення, яке чудово передає формування спіральних рукавів, дисків та припливних структур.
Наскільки точна ця симуляція?
Метод інтегрування leapfrog відмінно зберігає повну енергію замкнених систем (як-от у планетній системі), що підтверджує системний лічильник. Радіус гравітаційного пом'якшення та об'єднання тіл при дотику жертвують часткою абсолютного реалізму заради обчислювальної стабільності під час тісних контактів.





