Голка Бюффона
Кидайте голки на підлогу з дощок і наближено обчислюйте число π за часткою перетинів ліній.
- Crosses a line
- Misses
- Line between planks
In theory, a needle crosses a line with chance 63.7%.
Needles land at random on a floor of planks; the ones that cross a seam are drawn red and the rest dark gray. Counting crossings estimates π; tap the floor to drop a handful more, an event in time that Restart and share links leave out, or switch to raindrops to estimate it from a circle in a square.
Як вам Голка Бюффона?
Про інструмент Голка Бюффона
- Рік створення
- Сформульовано Бюффоном у 1733, розв'язано у 1777
- Імовірність перетину
- 2l ÷ (π t) для голки, не довшої за ширину дошки
- Точність
- Похибка спадає як 1 ÷ √(кількість кидків)
- Результат Лаццаріні
- 355/113 за 3408 кидків (1901 рік)
У 1733 році Жорж-Луї Леклерк, граф де Бюффон, поставив питання про дощату підлогу з паралельних планок: якою є ймовірність того, що випадково кинута голка перетне стик? Відповідь він опублікував у 1777 році. Голка, довжина якої дорівнює ширині дошки, перетинає лінію з імовірністю 2/π (близько 63,7%), тому безліч кинутих голок дозволяє експериментально обчислити π. На цій віртуальній підлозі голки падають під випадковими кутами та координатами: ті, що перетнули лінію, позначаються червоним, решта — темно-сірим, а значення π обчислюється в реальному часі за формулою 2 × (загальна довжина голок) ÷ (ширина планки × кількість перетинів), при цьому правильні цифри виділяються зеленим. П'єр-Симон Лаплас у 1812 році зазначив, що цей експеримент можна використовувати для обчислення π, що зробило його одним із найперших прикладів методу Монте-Карло — задовго до того, як Ніколас Метрополіс і Станіслав Улам дали методу офіційну назву в 1949 році.
Голки, довші за відстань між стиками, можуть перетинати дві або більше ліній, а вигнута локшина — перетинати одну й ту саму лінію кілька разів. Проте середня кількість перетинів завжди дорівнює 2 × довжина ÷ (π × ширина дошки) незалежно від форми кривої: цей результат Жозефа-Еміля Барб'є згодом популяризував Дж. Ф. Рамалі як задачу про локшину Бюффона. Тому підрахунок усіх перетинів дає змогу оцінювати π як для голок довільної довжини, так і для локшини. Режим крапель дощу знаходить π іншим шляхом: краплі рівномірно падають на квадрат, і частка тих, що опинилися у вписаному колі, прямує до π/4.
Пресет Lazzarini 1901 повторює відомий експеримент. Маріо Лаццаріні повідомив, що кинув голку завдовжки 5/6 ширини дошки 3408 разів і отримав дріб 355/113 = 3,1415929, що дає шість вірних знаків числа π. У 1994 році Лі Беджер довів, що такий збіг украй малоймовірний, якщо тільки момент зупинки не було підібрано штучно. Запустіть цей пресет кілька разів: для 3408 кидків похибка зазвичай становить близько 0,05. Вона зменшується пропорційно кореню з кількості спроб, тому для кожного нового знака потрібно приблизно у 100 разів більше голок. Експортуйте історію наближення у файл CSV або записуйте відео чи GIF.
Як користуватися Голка Бюффона
- Натисніть Play. Голки падають на підлогу з випадковим положенням і орієнтацією. Ті, що перетинають стик між планками, забарвлюються в червоний колір, інші — у темно-сірий, а на табло виводиться Estimate of π, де правильні цифри підсвічуються зеленим.
- Киньте жменю. Клацніть на підлогу, щоб одночасно кинути ще десять голок; вони впадуть у довільних точках, не порушуючи статистичної точності розрахунку.
- Змініть голки. Задайте Needle length як частку ширини дошки (від 0.1 до 2) та вкажіть кількість дощок Floorboards. Довгі голки здатні перетинати кілька ліній водночас.
- Спробуйте локшину й краплі. Режим Noodles кидає вигнуту локшину, яка в середньому перетинає стільки ж ліній. Режим Raindrops обчислює π за часткою крапель, які потрапили у коло.
- Прискорте процес. Збільште Drops per second до 2000, щоб побачити стабілізацію значення, або оберіть Stop after для зупинки на заданій кількості кидків (наприклад, 3,408 у Лаццаріні).
- Збережіть результат. Збережіть зображення в PNG, запишіть відео чи GIF або експортуйте оцінку π після кожної серії кидків у формат CSV. Якщо ввімкнено Stop after, функція Record full run повторює дослід з початку й записує його до зупинки; інакше Record 30 s from the start зберігає перші 30 секунд процесу.
Часті запитання
Чому кидання голок дозволяє обчислити π?
Голка перетинає стик, коли її центр розташований досить близько до нього — на відстані, що не перевищує половини її довжини, помноженої на синус кута падіння. Оскільки будь-який кут є однаково ймовірним, усереднення синуса за всіма напрямками вводить у формулу число π: коротка голка перетинає лінію з імовірністю 2l ÷ (π t), де l — довжина голки, а t — відстань між лініями. Підрахунок перетинів дає змогу визначити цю ймовірність і знайти π.
Яка точність цієї оцінки?
Точність зростає повільно. Середня похибка зменшується як 1 ÷ √n: для голок довжиною в ширину дошки 10 000 кидків дають π з точністю близько 0,02, а мільйон кидків — до 0,002. Погляньте на графік Estimate of π: спершу значення сильно коливається, але поступово притискається до пунктирної лінії π.
Що відбувається з довгими голками або локшиною?
Голка, довша за відстань між лініями, може перетнути кілька стиків одразу. Формула ймовірності хоча б одного перетину стає складнішою, проте середня кількість перетинів залишається незмінною: 2l ÷ (π t). Це правило діє для будь-якої кривої довжини l (теорема Барб'є, або локшина Бюффона). Наш симулятор фіксує кожне перетинання, тому для розрахунку π підходить будь-яка форма.
Як обчислюють π за допомогою крапель дощу?
Круг, вписаний у квадрат, займає π/4 площі квадрата (приблизно 78,5%). Краплі, які рівномірно падають на квадрат, опиняються всередині круга саме з такою ймовірністю, тому частка потраплянь, помножена на чотири, дає наближення π.
Чи справді Лаццаріні отримав шість правильних цифр?
Він заявив про 3408 кидків і 1808 перетинів, що дає рівно 355/113. За такої кількості кидків звичайна похибка становить близько 0,05, і лише один дослід із 70 потрапляє точно в 1808 перетинів. Аналіз Лі Беджера доводить, що такий підсумок став наслідком підгонки довжини голки та моменту зупинки, а не чистої випадковості.
Чи є експеримент із голкою Бюффона методом Монте-Карло?
Так. Метод Монте-Карло розв'язує математичні задачі шляхом багаторазового повторення випадкового експерименту та статистичного обліку наслідків. Задача Бюффона обчислює π цим методом більш ніж за 150 років до того, як Метрополіс і Улам дали йому назву.
Джерела та література
- Buffon, G.-L. Leclerc, Comte de (1777). Essai d'arithmétique morale. Histoire naturelle, générale et particulière, Supplément 4. Paris: Imprimerie royale.
- Laplace, P.-S. (1812). Théorie analytique des probabilités. Paris: Courcier.
- Metropolis, N., & Ulam, S. (1949). The Monte Carlo method. Journal of the American Statistical Association 44(247), 335–341.
- Ramaley, J. F. (1969). Buffon's noodle problem. The American Mathematical Monthly 76(8), 916–918.
- Badger, L. (1994). Lazzarini's lucky approximation of π. Mathematics Magazine 67(2), 83–91.





