Циклічний клітинний автомат

Циклічні автомати, що впорядковують випадковий шум в обертові спіралі.

States, each taken over by the next011, then 0
100%

Drag to scramble the colors and new spirals grow from the disturbance; a stroke acts on the running grid, and Restart starts the soup again. Each color takes over cells of the color before it, so random noise organizes into rotating spirals.

Setup
120 × 120 cells

Як вам Циклічний клітинний автомат?

Про інструмент Циклічний клітинний автомат

Досліджено
Девід Ґріффіт та колеги, кінець 1980-х років
Правило
Клітина переходить до наступного кольору, коли його має достатньо сусідів
Стани
Від 3 до 24 кольорів у замкненому циклі
Околи
Мур (8 клітин) або фон Нейман (4 клітини); поріг від 1 до 5
Пресети
Griffeath demons, 313 spirals, Moore turbulence, Slow crystals

У циклічному клітинному автоматі кожна клітина має один із n кольорів, упорядкованих у замкнене коло: 0, 1, 2 і так далі до n − 1, після чого знову йде 0. На кожному кроці клітина переходить до наступного кольору, якщо його вже має необхідне число сусідніх клітин: колір ніби поглинається наступним за аналогією до гри «камінь, ножиці, папір». Девід Ґріффіт та його колеги з Вісконсинського університету досліджували такі системи наприкінці 1980-х років.

Якщо запустити систему з випадкового шуму, поле проходить кілька виразних фаз: спочатку суміш крапок, потім невеликі плями кольору, а далі — вихори спіральних «демонів», які розростаються до розмірів усієї сітки. Утворення спіралей залежить від кількості кольорів, обраного околу та порогу (кількості сусідів, потрібних для кроку вперед); за деяких налаштувань порядок так і не виникає, або ж візерунок кристалізується в нерухомі клапті.

Цей онлайн-симулятор містить пресети, названі на честь класичних наукових результатів: Griffeath demons, 313 spirals, Moore turbulence та Slow crystals. Задавайте від 3 до 24 станів, поріг від 1 до 5 сусідів, окіл Мура (8 клітин) чи фон Неймана (4 клітини), змінюйте масштаб сітки, швидкість, тон Hue і насиченість Saturation. Проведіть курсором, щоб перемішати кольори, і спостерігайте народження нових спіралей з хаосу; зупиняйте симуляцію для експорту в PNG.

Як користуватися Циклічний клітинний автомат

  1. Оберіть пресет. Почніть із варіантів Griffeath demons, 313 spirals, Moore turbulence або Slow crystals.
  2. Задайте цикл. Параметр States визначає кількість кольорів у циклі (від 3 до 24), а Threshold регулює кількість сусідів потрібного кольору для переходу.
  3. Виберіть окіл. Опція Moore (8) перевіряє всі вісім сусідніх клітин, тоді як Von Neumann (4) бере до уваги лише чотири клітини зі спільними ребрами.
  4. Збуріть поле. Проведіть мишею по сітці, щоб збити структуру кольорів і побачити, як із цих спотворень народжуються нові спіралі.
  5. Колір та експорт. Налаштуйте відтінок Hue та насиченість Saturation, після чого поставте на паузу й збережіть візерунок у PNG.

Часті запитання

Як працює циклічний клітинний автомат?

Кожна клітина набуває одного з n кольорів циклу. Вона перемикається на наступний колір лише тоді, коли сусідні клітини мають цей колір у кількості, не меншій за встановлений поріг. Оскільки кожен колір витісняється наступним, полем рухаються нескінченні хвилі.

Чому утворюються спіралі?

Невеликі точки, де всі кольори сходяться у правильній циклічній послідовності, стають топологічними дефектами, які безперервно випромінюють хвилі. Хвиля переводить зустрічні клітини в наступний стан і закручується навколо центру в обертову спіраль, яка поступово підпорядковує все поле.

Що таке демони Ґріффіта (Griffeath demons)?

Цю назву дав А. К. Дьюдні у статті для Scientific American 1989 року на честь обертових вихорів, які відкрив Девід Ґріффіт. Стартуючи з випадкового стану, система проходить етапи, які Дьюдні охрестив як сміття, краплі, дефекти й нарешті демони.

Чи пов'язано це з реальною хімією?

Певною мірою так. Збудливі середовища — як-от хімічна реакція Бєлоусова-Жаботинського, тканини серцевого м'яза та деякі слизовики — утворюють такі самі спіральні автохвилі. Циклічні автомати слугують їхньою спрощеною моделлю.

Інструкції та статті

Джерела та література

  1. Fisch, R., Gravner, J., & Griffeath, D. (1991). Threshold-range scaling of excitable cellular automata. Statistics and Computing 1(1), 23–39.
  2. Dewdney, A. K. (1989). Computer Recreations: A cellular universe of debris, droplets, defects and demons. Scientific American 261(2), 102–105.