Егоїстичне стадо

Тварини скупчуються, щоб зменшити індивідуальну зону небезпеки, а хижаки найчастіше ловлять тих, хто залишається на краю.

  • Animal
  • Last strike
Domain of dangerunder 1,00010,000+ units²
100%

Each animal's domain of danger is the ground nearer to it than to any other; a strike takes the animal whose domain holds the point, so animals at the edge carry the most risk. Tap to strike, or with Predator on Stalk, drag the predator toward the herd.

Setup
100
Predator
Model
Movement rule
1.5 units per step
View
180 steps per second

Як вам Егоїстичне стадо?

Про інструмент Егоїстичне стадо

Модель
Зони небезпеки (Hamilton 1971) і правила руху (Viscido, Miller and Wethey 2002)
Стадо
30–200 тварин на полі розміром 1 000 одиниць
Ризик на краю
На тварин з краю припадає близько двох третин випадкових атак
Правила
Nearest neighbor, crowded horizon, group center (King et al. 2012)
Досяжність
Зони обмежені радіусом 80 одиниць — відстанню кидка хижака

Егоїстичне стадо демонструє, чому тварини збиваються в купу з появою хижака і хто за це розплачується. У 1971 році Вільям Гамільтон описав зону небезпеки: частину простору, ближчу до певної тварини, ніж до будь-якої іншої. Хижак, що з'являється у випадковій точці, хапає найближчу жертву; отже, чим більша зона тварини, тим вищий ризик бути спійманою, і кожна особина може зменшити свій ризик, наблизившись до інших. Тут зона небезпеки — це комірка Вороного, обмежена радіусом 80 одиниць, що відповідає дальності кидка хижака.

Тварини на краю стада мають найбільші зони. У стаді зі 100 особин, розсіяних у центрі поля, площа зон крайових тварин становить у середньому від 7 000 до 8 000 кв. одиниць проти 3 000–3 500 всередині, і випадкові атаки припадають на тварин з краю приблизно у двох третинах випадків, хоча вони складають лише близько чверті стада. Атака або хижак, що підкрадається, змушує тварин у радіусі 250 одиниць тікати протягом 300 кроків за обраним правилом руху, і стадо ущільнюється.

Те, як саме воно збирається, залежить від правила. Власне правило Гамільтона — рух до найближчого сусіда — розбиває тварин на пари й майже не зменшує середню зону небезпеки: це дилема егоїстичного стада, яку досліджували Віскідо, Міллер і Веті у 2002 році. Їхнє правило щільного горизонту, яке надає більшої ваги ближчим сусідам, зменшує середню зону до чверті чи третини за 300 кроків у локальних групах. Рух до центру стада, як це робили вівці з GPS-трекерами при наближенні собаки в дослідженні Кінга та колег 2012 року, збирає єдине стадо і зменшує зону приблизно вшестеро.

Як користуватися Егоїстичне стадо

  1. Оберіть пресет. Strike at random б'є по випадковій точці в межах досяжності стада кожні 1 500 кроків. Approaching predator відправляє хижака, що йде на стадо із заходу. Nearest neighbor only використовує правило Гамільтона. Кожен пресет починає новий запуск.
  2. Аналізуйте зони. Зона небезпеки (Domain of danger) кожної тварини зображена плоскою коміркою: чим вона більша, тим яскравіша; тварини на краю найяскравіші. Червоне кільце позначає місце останньої атаки (Last strike).
  3. Атакуйте або підкрадайтеся. Коли Predator у режимі Strike, торкніться поля, щоб атакувати в цій точці: тварину, у чиїй зоні опинився удар, буде спіймано, а сусіди навколо кинуться навтьоки. Коли Predator у режимі Stalk, тягніть червоного хижака, щоб керувати ним.
  4. Порівнюйте правила. Movement rule задає напрямок втечі: до найближчого сусіда (Nearest neighbor), до сусідів з урахуванням відстані (Crowded horizon) чи до центру стада (Group center). Flight speed визначає швидкість бігу. Значок ? біля параметра містить пояснення.
  5. Стежте за показниками. На панелі показано кількість тварин, середню зону небезпеки, частку площі найбільш уразливої десятої частини стада, а також кількість спійманих на краю та всередині; графік показує середню зону та відстань до найближчого сусіда.
  6. Почніть знову або експортуйте. Rerun і Restart запускають процес заново з t = 0 для того самого стада; Reset додатково повертає всі налаштування за замовчуванням. Збережіть PNG, запишіть 8 секунд (Record 8 seconds) або зробіть 30-секундний запис із самого початку.

Часті запитання

Що таке теорія егоїстичного стада?

Це концепція, згідно з якою тварини збираються в стада тому, що кожна особина намагається зменшити власний ризик, присуваючись ближче до інших, а не заради блага групи. Вільям Гамільтон запропонував її у 1971 році: хижак, що виникає у випадковій точці, хапає найближчу жертву, тому тварина, довкола якої менше незахищеного простору, перебуває в більшій безпеці.

Що таке зона небезпеки?

Ділянка простору, ближча до певної тварини, ніж до будь-якої іншої; це область, поява хижака в якій призведе до нападу саме на цю особину (Hamilton 1971). Геометрично це комірка Вороного даної тварини. Тут вона обмежена радіусом 80 одиниць, і в тварин на краю площа зони в середньому більш ніж удвічі перевищує площу внутрішніх зон.

Чому тварини на краю стада ризикують більше?

Тому що їхні зони небезпеки значно більші: з зовнішнього боку їх ніщо не прикриває. У цій симуляції випадкові удари припадають на крайових особин приблизно у двох третинах випадків, хоча вони становлять лише близько чверті стада.

Чи справді тварини рухаються до центру стада під загрозою?

Вівці — так. Кінг і колеги (2012) відстежували отару за допомогою GPS і виявили сильний потяг до геометричного центру групи при наближенні пастушого собаки. Цю поведінку відтворює проста модель, і правило Group center тут базується саме на цьому відкритті.

Чи є це науковою моделлю?

Це навчальна модель зон небезпеки Гамільтона та правил пересування, які порівнювали Віскідо, Міллер і Веті у 2002 році. Її параметри є налаштуваннями симуляції, а не прямими польовими вимірюваннями: поле розміром 1 000 одиниць, радіус кидка хижака 80 одиниць, дистанція реакції переляку 250 одиниць та швидкості руху.

Джерела та література

  1. Hamilton, W. D. (1971). Geometry for the selfish herd. Journal of Theoretical Biology 31(2), 295–311.
  2. Viscido, S. V., Miller, M., & Wethey, D. S. (2002). The dilemma of the selfish herd: the search for a realistic movement rule. Journal of Theoretical Biology 217(2), 183–194.
  3. King, A. J., Wilson, A. M., Wilshin, S. D., Lowe, J., Haddadi, H., Hailes, S., & Morton, A. J. (2012). Selfish-herd behaviour of sheep under threat. Current Biology 22(14), R561–R562.